Вітальне слово Предстоятеля Української Православної Церкви намісникам (ігуменам) та настоятелькам монастирів Української Православної Церкви

НАМІСНИКАМ (ІГУМЕНАМ) ТА НАСТОЯТЕЛЬКАМ МОНАСТИРІВ
УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Ваші Високопреосвященства і Преосвященства, дорогі Владики!

Ваші Високопреподобія, отці ігумени та матушки ігумені!

Сердечно вітаю усіх учасників з’їзду чернецтва Української Православної Церкви, який відбувається у Свято-Успенській Почаївській Лаврі!

Милістю Божою, наш час ознаменований розвитком різних сторін церковного буття. Але ми по-особливому радіємо відродженню й укріпленню монашества. Монашеське життя є шляхом досягнення духовної досконалості. І блаженна та людина, яка собі обирає цей шлях, адже кожному, хто вступає на стезю чернечого життя, Бог дає особливу благодать.

Глибокий сенс монашества був осягнутий та показаний древніми преподобними отцями, наслідниками яких ми сьогодні прагнемо бути. Зерно нашого подвигу полягає в зреченні від благ світу цього, від його пристрастей і похотей та від гріховної занепалості самого себе. Сказано у Святому Письмі: Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його (Мф. 11:12). Саме трудами над собою інок удостоюється благодаті Святого Духа і стає наслідником Царства Небесного. Молитва, смирення і покаяння — це ті головні чесноти, які роблять прийнявшого Ангельський образ справжнім монахом.

На власному досвіді монах пізнає, що Церква — це не просто релігійна установа або якийсь рядовий людський інститут, це — братство у Христі, Тіло Христове, зібрання розсіяних чад Божих (див. Ін. 11:52). Цей екклезіологічний досвід дає монаху можливість сприймати монастирську братію як свою родину у Христі, достойно і радісно звершуючи свій послух.

Ми бачимо як в наш час поступово знижуються норми суспільної моралі. В цих непростих умовах саме монахи мають свідчити людям, що своє життя необхідно будувати на заповідях Божих, про які написано у Святому Євангелії та по яких жили наші благочестиві попередники.

Центром чернечого життя звичайно є богослужіння, яке визначає головний напрямок ритму існування монаха у монастирі. Саме через дотик до богослужіння, через молитву в храмі та в келії чернець відчуває Божу присутність у своєму серці. Таке життя оновлює, перетворює й облагороджує людину навіть під гнітом щоденних труднощів. Монастирі завжди були місцем, де відбувався подвиг молитви. Вони до сьогодні є училищами молитовного ділання і своєрідним еталоном життя, до якого народ Божий має намагатися прагнути.

Сьогодні Господь нам подарував чудову можливість зібратися знову усім разом аби поспілкуватися, знайти вирішення актуальних для чернецтва питань в умовах сучасності та поділитися досвідом один з одним.

Святитель Ігнатій Кавказький пише: Ціль чернечого життя полягає не тільки в досягненні спасіння, але, переважно, в досягненні християнської досконалості. На кожного з нас, хто тут зараз присутній, світ дивиться по-особливому, пропонуючи багато спокус. В очах різних людей ми виглядаємо по-різному: комусь ми здаємося дивними, комусь цікавими. Ми підлягаємо суду і мудрих, і не мудрих, і старих, і молодих — усе це нас спонукає не лише до внутрішнього усамітнення і повсякчасного вдосконалення, а й до дієвої проповіді Христа.

Нехай Милосердний Господь, молитвами Пречистої Своєї Матері, в Лаврі Якої сьогодні ми зібралися, благословить усіх учасників цього монашеського форуму, умудрить і надихне до правильних висновків та рішень задля зміцнення кожного уділу чернечого життя та подальшого плідного звершення своєї спасительної місії на теренах України.

Закликаю на всіх вас Боже благословення!

+ОНУФРІЙ,

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ,

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

15 липня 2021 року,

м. Київ